Директора служби екстреної медицини – «пішли», думку колективу – проігнорували…

2 грудня 2021 року близько 80 керівників структурних підрозділів Сумського обласного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф (Центр) зібралися на нараду з приводу двох подій: приємної і драматичної. Приємна: директорові Центру Анатолію Александренку, відповідно до Указу Президента України, присвоєно звання «Заслужений лікар України».

Варто зазначити, що це високе звання – цілком заслужене визнання величезного внеску Анатолія Васильовича у розвиток вітчизняної медицини і, зокрема, служби екстреної медичної допомоги. Високопрофесійний лікар-хірург, талановитий керівник і організатор, він на кожній посаді викладався на 100 відсотків. Особливо значущих успіхів А. Александренко зміг досягнути, очоливши рівно вісім років тому Сумський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф і за короткий час вивівши його на абсолютно новий рівень і зробивши одним із найпотужніших в Україні.

Про успіхи Центру знають не лише в області: тут серед перших в Україні введено в дію сучасне оперативно-диспетчерське управління, із застосуванням новітніх технологій, запрацював діагностичний телеметричний консультативний кабінет «Юнет». Проведено реконструкції та капітальні ремонти приміщень і гаражів не лише в Сумах, а й у багатьох куточках області. До речі, лише в цьому році автопарк спеціалізованого транспорту Центру оновлено на 45 одиниць на загальну суму 84 млн. 825,1 тис. гривень (66 млн. 490 тис. гривень – кошти, отримані від основної господарської діяльності Центру, 18 млн. 335,1 тис. гривень – у рамках централізованих закупівель).

З ініціативи директора створено найкращий в Україні навчально-тренувальний відділ. Команди Центру – постійні переможці в різних Всеукраїнських і Міжнародних змаганнях бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги. А сам колектив щороку відзначається престижними українськими нагородами. Та головне навіть не це. Працівники відчули батьківську турботу про себе: останнім часом не лише значно поліпшилися виробничі та побутові умови, а й суттєво зросла заробітна плата. Словом, зроблено багато, а в планах талановитого керівника – ще більше корисних і яскравих справ. Проте…

Ось ми й підійшли до другої новини. Визнаному лідеру, авторитетному директору, генератору ідей не подовжено контракт, а, отже, звільнено з посади. Дуже прикро, що чиїсь невиправдані амбіції та суб’єктивність взяли гору над здоровим глуздом, адже кращого керівника та господарника, з його кипучою енергією, безсумнівним талантом організатора, надзвичайною працездатністю, самовідданим служінням справі годі й пошукати. Навряд чи знайдеться ще, директор, для якого не існує дрібниць – починаючи із вчасного та якісного надання потерпілим екстреної медичної допомоги, забезпечення бригад усім необхідним, і закінчуючи охайністю приміщень чи грамотно оформленим документом. Навряд чи хтось буде запам’ятовувати усіх співробітників найчисельнішого в області закладу охорони здоров’я по іменах-по батькові; і знати суть справи у кожному найвіддаленішому пункті базування бригад; і встигати вранці побувати у Липоводолинській підстанції, а після обіду мчати вирішувати нагальні справи у Великописарівському районі. І долати безкінечні перешкоди, добиваючись наміченого. Навряд чи хтось буде не лише раціонально розпоряджатися фінансами підприємства, а й постійно долучати кошти громад місцевого самоврядування, спонсорів і депутатів, аби вирішити в «глибинці» актуальну проблему. Про це добре знали в колективі і дуже поважали свого директора. Тому співробітники, не бажаючи кадрових змін та емоційних потрясінь, написали колективне звернення в усі владні структури та керівникам депутатських фракцій із проханням з розумінням поставитись до цього листа і прийняти неупереджене рішення, залишивши А. Александренка на посаді.

На жаль, колективного листа за 763-ма підписами було залишено поза увагою. Прикро усвідомлювати, що влада з думкою великого колективу просто не захотіла рахуватися.

Під час прощальної наради згадали про те, що було зроблено Центром за час керівництва Анатолія Александренка. Працівники щиро вітали Анатолія Васильовича з почесним званням і дякували за, без перебільшення, вагому віху в історії закладу. Наведемо лише окремі цитати із щирих висловлювань:

– Для мене було за честь, а сьогодні я зрозуміла, що і за щастя, працювати разом з Вами (заступник директора з оперативної роботи Галина Білоус).

– Склалось таке враження, наче в мене вкрали щось дороге і цінне (заступник директора Максим Новіков).

– Навчально-тренувальний відділ – це Ваше дітище. Ви вселили нам віру в себе, і ми разом зробили відділ таким, яким він є сьогодні (завідувач НТВ Світлана Березовська).

– Ще кілька років тому в нас «боліла голова», як забезпечити машини пальним, а сьогодні ми вже маємо можливість у себе проконсультуватись щодо кардіоверсій пацієнтів (завідувач Роменської станції Е(Ш)МД Олена Лопошук).

Від адміністрації А. Александренку, окрім квітів, подарували на згадку ошатний український рушник, від керівників станцій Е(Ш)МД – ікони зі святими образами, а від навчально-тренувального відділу – підготовлену власними силами добірку методичних посібників з надання невідкладної медичної допомоги.

Під час заходу жінки не могли стримати сліз, клубок у горлі застряг і в чоловіків. Дякуємо Вам, Батьку, за те, що Ви зробили для всіх нас! Дай Боже, щоб наступним очільникам закладу вдалося утримати ту високу планку служіння екстреній медицині, яку встановив Анатолій Александренко.